Якщо ви батьки дитини віком 6-11 років. Як зрозуміти, що у вашої дитини психологічна травма?

У цьому віці діти більше здатні говорити про свої думки та почуття і краще справляються з труднощами, ніж діти дошкільного віку, але вони все ще звертаються до дорослих за розрадою та вказівкою.

Зверніть увагу, коли бачите в своїх дітей віком 6-11 років наступні реакції/дії:

• тривога, підвищена агресія, гнів і дратівливість (наприклад, знущання або бійка з однолітками);
• порушення сну та апетиту;
• звинувачення себе в подіях, що трапилися;
• зміна настрою або плач;
• занепокоєння та спроби піклуватися про інших, у тому числі дорослих;
• страх майбутніх травм або смерті близьких;
• заперечення події, яка відбулася;
• скарги на фізичний дискомфорт, наприклад, болі в животі, головні болі та млявість, які можуть бути викликані стресом;
• неодноразово ставлять одні і ті ж питання;
• відмова обговорювати подію (частіше для дітей від 9 до 11 років);
• проблеми у соціальній взаємодії;
• проблеми з навчанням;
• проблеми з пам'яттю та концентрацією в школі, відмова її відвідувати.

Зазначені реакції та поведінка дитини не обов’язково свідчать про психологічну травму чи інший психологічний стан дитини.

Пам’ятайте!

Не всі діти, що бачили бойові дії, були вивезені з зони бойових дій або є тимчасово переміщеними особами можуть мати психологічну травму та її наслідки.

Діти, які нібито перебували у відносній безпеці, у тому числі були вивезені закордон і не були свідками психотравуючих подій, також можуть мати психологічну траву та стани, пов’язані з нею.

Що ви можете зробити?

• поспілкуйтесь з вчителями, дізнайтесь, як дитина поводить себе в школі на уроках та на перервах, чи проявляє вона такі ж реакції, як вдома;
• поцікавтесь, чи є у вашій школі психолог, якщо так – зверніться до нього та проконсультуйтесь щодо стану дитини, попросіть поспостерігати за дитиною та виконати з нею діагностичні методики;
• якщо у вашій школі не має психолога чи ви до нього не хочете звертатися, зверніться до дитячого психолога поза закладом освіти. Як підібрати фахівця ви можете дізнатися на наших інших розділах сайту;
• якщо є потреба, зверніться до інклюзивно-ресурсного центру. В ІРЦ є фахівці, які допоможуть визначити стан дитини та наявність в неї психологічної травми або іншого стану.

Що не треба робити?

• Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Ваша дитина унікальна, вона має свої реакції і по своєму переживає події;
• Не замикайтесь у собі та своїй проблемі. Шукайте додаткову інформацію та допомогу;
• Не бійтесь звертатися до фахівців. Звертатися до психолога не соромно, ваша дитина від того не стане «ненормальною»;
• Не нервуйте. Ваша дитина потребує допомоги, це нормально. Вона не стала «ненормальною» тому, що зараз переживає складний період.
• Не уникайте допомоги. Саме ви можете допомогти вашій дитині, але ви не фахівець. Тому і самі потребуєте допомоги.

Не бійтеся звертатися за допомогою! Звертатися до фахівців – це нормально, вони допоможуть вже на першому етапі допомогти дитині та зменшити негативні впливи психологічної травми на подальший стан дитини.