Якщо ви батьки дитини віком 6-11 років. Як зрозуміти, що у вашої дитини психологічна травма?
У цьому віці діти більше здатні говорити про свої думки та почуття і краще справляються з труднощами, ніж діти дошкільного віку, але вони все ще звертаються до дорослих за розрадою та вказівкою.
Зверніть увагу, коли бачите в своїх дітей віком 6-11 років наступні реакції/дії:
- тривога, підвищена агресія, гнів і дратівливість (наприклад, знущання або бійка з однолітками);
- порушення сну та апетиту;
- звинувачення себе в подіях, що трапилися;
- зміна настрою або плач;
- занепокоєння та спроби піклуватися про інших, у тому числі дорослих;
- страх майбутніх травм або смерті близьких;
- заперечення події, яка відбулася;
- скарги на фізичний дискомфорт, наприклад, болі в животі, головні болі та млявість, які можуть бути викликані стресом;
- неодноразово ставлять одні і ті ж питання;
- відмова обговорювати подію (частіше для дітей від 9 до 11 років);
- проблеми у соціальній взаємодії;
- проблеми з навчанням;
- проблеми з пам'яттю та концентрацією в школі, відмова її відвідувати.
Зазначені реакції та поведінка дитини не обов’язково свідчать про психологічну травму чи інший психологічний стан дитини.
Пам’ятайте!
Не всі діти, що бачили бойові дії, були вивезені з зони бойових дій або є тимчасово переміщеними особами можуть мати психологічну травму та її наслідки.
Діти, які нібито перебували у відносній безпеці, у тому числі були вивезені закордон і не були свідками психотравуючих подій, також можуть мати психологічну траву та стани, пов’язані з нею.
Що ви можете зробити?
- поспілкуйтесь з вчителями, дізнайтесь, як дитина поводить себе в школі на уроках та на перервах, чи проявляє вона такі ж реакції, як вдома;
- поцікавтесь, чи є у вашій школі психолог, якщо так – зверніться до нього та проконсультуйтесь щодо стану дитини, попросіть поспостерігати за дитиною та виконати з нею діагностичні методики;
- якщо у вашій школі не має психолога чи ви до нього не хочете звертатися, зверніться до дитячого психолога поза закладом освіти. Як підібрати фахівця ви можете дізнатися на наших інших розділах сайту;
- якщо є потреба, зверніться до інклюзивно-ресурсного центру. В ІРЦ є фахівці, які допоможуть визначити стан дитини та наявність в неї психологічної травми або іншого стану.
Що не треба робити?
- Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Ваша дитина унікальна, вона має свої реакції і по своєму переживає події;
- Не замикайтесь у собі та своїй проблемі. Шукайте додаткову інформацію та допомогу;
- Не бійтесь звертатися до фахівців. Звертатися до психолога не соромно, ваша дитина від того не стане «ненормальною»;
- Не нервуйте. Ваша дитина потребує допомоги, це нормально. Вона не стала «ненормальною» тому, що зараз переживає складний період.
- Не уникайте допомоги. Саме ви можете допомогти вашій дитині, але ви не фахівець. Тому і самі потребуєте допомоги.
Не бійтеся звертатися за допомогою! Звертатися до фахівців – це нормально, вони допоможуть вже на першому етапі допомогти дитині та зменшити негативні впливи психологічної травми на подальший стан дитини.