Особливості надання першої допомоги при стресових станах

Людина в стресовій ситуації може мати різні стани, зокрема відчувати страх, агресію, паніку. Якщо ви опинилися поряд з людиною, врахуйте її стан та дійте відповідним чином. 

Страх – це складний психічний стан, який складається зі сприйняття, оцінки й розуміння тієї уявної або реальної небезпеки. Страх переживають у вигляді занепокоєння, хвилювання, тривоги й переляку, остраху й жаху.

У разі, якщо перед вами людина, яка відчуває страх, необхідно: 

• перебувати з нею на одному рівні (сидіти, якщо вона сидить, або встати, якщо людина стоїть), дитину можна трохи обійняти; 

• дати зрозуміти людині, що вона не одна; 

• вислухати людину, якщо вона говорить, висловлюючи зацікавленість, розуміння та співчуття; 

• зробити все можливе, щоб людина розслабилась та відчула себе в безпеці. Слід пам’ятати, що у ситуації коли людина перестає бачити сенс свого життя, або їй не вдалося когось врятувати, може виникнути апатія. Такій людині необхідно задати декілька простих питань, які стосуються її особисто, а також спробувати залучити її до планування подальших дій вирішення проблеми, яка обумовила її життєве неблагополуччя. 

Агресія – це поведінка, яка спричинює шкоду іншим людям або самій людині. Агресія проявляється у побитті інших людей, у вербальних образах, погрозах, ворожих насмішках, жартах, а також містить непрямі форми фізичної та вербальної агресії (бойкот, ворожа міміка та жестикуляція).

При спілкуванні з людиною, яка проявляє агресію, необхідно: 

• звести до мінімуму кількість оточуючих; 

• дати можливість «випустити пару»; 

• демонструвати доброзичливість, навіть якщо Ви не згодні; 

• не обвинувачувати людину у неналежній поведінці, не висловлюватись з приводу її дій (інакше агресивне поводження буде спрямоване на Вас); 

• запропонувати спільно знайти вихід із цієї ситуації; 

• спробувати розрядити обстановку смішними коментарями або діями, адже агресивне поводження – це один із способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу.

Рухове збудження – реакція нервової системи і організму людини на сильний подразник. Іноді пережиті потрясіння настільки сильні, що людина перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі відрізнити своїх від ворогів, небезпеки від порятунку. Така людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, якщо їй не надати необхідну допомогу, це може призвести до небезпечних наслідків, адже через знижений контроль за своїми діями людина може заподіяти шкоду собі та іншим. 

Отже, якщо перед вами людина, яка перебуває у руховому збудженні, потрібно: 

• ізолювати її від оточуючих; 

• не сперечатись з такою людиною; 

• намагатись говорити з нею спокійним тоном про почуття, які вона відчуває; 

• в розмові уникати фраз із часткою «не»; 

• пам’ятати, що рухові збудження тривають не довго, але можуть змінитися нервовим тремтінням, плачем, або агресивним поводженням. 

Нервове тремтіння - реакція організму на сильне нервове перевантаження. Нервове тремтіння може стати наслідком надзвичайної події, свідком або учасником якої стала людина. Тремтіння може виникнути відразу після травмуючої події, так і через деякий час. Таким чином організм «скидає напругу». На відміну від стану рухового збудження, нервове тремтіння бажано не зупиняти, оскільки це може призвести до розвитку серйозних захворювань людини. Не можна також обіймати людину, або притискати її до себе, заспокоювати, або говорити, щоб вона взяла себе в руки. Навпаки, необхідно підсилити тремтіння (протягом 10-15 секунд різко та сильно потрясти за плечі), при цьому продовжуючи розмовляти з людиною, щоб вона не сприйняла ваші дії за агресію, або напад. Після завершення нервового тремтіння людині необхідно дати можливість відпочити у спокійній обстановці. 

Плач — одна з фізіологічних реакцій людини, що супроводжує стрес. Як правило, виникає при сильному страху, болю, смутку, жалю, злості чи радості. 

Якщо при спілкуванні з вами людина плаче: 

• дайте людині виплакатись та виговоритись; 

• дайте відчути, що ви її слухаєте та співчуваєте (при цьому, не слід давати поради); 

• постарайтесь встановити з нею фізичний контакт (можна взяти за руку, погладити по голові тощо). 

Паніка - психічний стан людей, несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людину чи багатьох людей, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації. 

Паніка може виникнути, якщо людина стикається з незвичайною та несподіваною для неї ситуацією, коли вона не відчуває можливості її змінити для подолання небезпеки. При виникненні паніки надзвичайно важливо вести себе впевнено, аби людина певною мірою відчула захищеність.

Основними засобами боротьби з панікою є: 

• переконання (якщо є час); 

• категоричний наказ; 

• пояснення помилковості небезпеки; 

• використання сили; 

• усунення (ізоляція) найнебезпечніших панікерів. 

Людині, яка може або вже опинилася у надзвичайній ситуації слід рекомендувати: 

• ухвалювати швидкі рішення; 

• бути впевненим/впевненою і рішучим/рішучою, коли потрібно, але вміти підкорятися, якщо необхідно; 

• бути незалежним/незалежною і самостійним/самостійною; 

• постійно і безперервно контролювати самого/саму себе; 

• вміти розрізняти небезпеку; 

• вчитись розпізнавати людей; 

• визначати і знати свої можливості та не падати духом; 

• в будь-якій ситуації намагатися знайти вихід. Тримайте завжди біля себе воду для пиття.