Поради для зменшення негативних наслідків від психотравмуючих подій

Для молодшого віку:

Намагайтеся підтримувати чи відновити звичний режим дня, наприклад, приготування їжі, шкільне навчання, робота по дому тощо. Ваші діти повинні брати активну участь у повсякденних справах.

Не намагайтеся вносити якісь зміни, наприклад, запроваджувати нові правила поведінки чи стандарти. Залиште це на майбутнє.

Вправи та інші види фізичної діяльності покращать ваше самопочуття.

Переконайтеся, що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.

Сприяйте активному залученню дітей до різних вправ та занять (наприклад, малювання), радьте їм гратися з іншими дітьми.

Намагайтеся підтримувати контакти з іншими родичами та друзями. Це заспокоїть і втішить не тільки вас, але й вашу дитину.

Багато дітей потребує більше фізичного контакту, наприклад, обіймів та пестощів.

Не залишайте дитину на самоті або з малознайомими людьми.

Для дітей старшого віку:

Розмовляйте. Розкажіть дитині про те, що трапилося, максимально зрозумілою для них мовою і відповідно до рівня їх розвитку, при цьому уникаючи страшних і трагічних деталей. Якщо приховувати від дитини правдиву інформацію, вона самостійно “заповнить прогалини” на основі власного досвіду, отриманої деінде інформації й власної уяви.

Обговорюйте з дитиною те, як люди можуть реагувати на стрес. Описуйте відчуття, які є природніми в обставинах, що склалися, та переконайте дитину, що з часом вони почуватимуть себе краще. 

Вправи та інші види фізичної діяльності покращать ваше самопочуття. Підтримуйте участь дитини у спортивних та молодіжних клубах. Переконайте дитину, що розважатися і насолоджуватися життям – це нормально.

Переконайтеся, що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.

Надавайте дитині достатньо часу для спілкування з родичами та друзями.

У громаді може бути багато справ, з якими може допомогти ваша дитина. Допомога іншим є дуже корисною.

Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.

Створіть у дитині відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома варіантами – дозволить розвинути у дитині відчуття контролю.

Намагайтеся зрозуміти дитину. Пам’ятайте, що, наприклад, різка зміна настрою може бути способом реагування дитини на трагічні чи стресові події.