Поради освітянам, як говорити з учнями та вихованцями

Доцільно заздалегідь обмірковувати, як саме ті чи інші завдання можуть вплинути на дітей, чиї батьки або родичі брали участь чи постраждали, або навіть загинули внаслідок військових дій.

Не потрібно думати, що всі діти однаково відреагують на якусь травматичну подію. Різні діти на одну і ту ж саму подію прореагують по-різному. На це буде впливати попередній досвід реагування на травмуючі події, рівень розуміння дитиною того, що відбулося і відбувається, чи була надана підтримка та допомога раніше, чи мала дитина дорослого, якому могла б довіряти.

Доцільно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв’язку з ними та як це відображається в поведінці дитини. Серед дітей у групі можуть бути ті, хто втратив близьких людей або дім. Такі діти можуть переживати втрату і в такий період у них може знизитись успішність, можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан.

Не потрібно навішувати на таких дітей ярлик «проблемна» дитина. Важливо побачити в ній особистість, яка реагує на перенесену втрату.

Відповідаючи на складні запитання дітей, освітянам важливо враховувати вікові особливості спілкування:

- відповідна до віку фактична інформація;

- зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде потреба повертатися до цієї розмови не один раз;

- допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

- дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);

- забезпечьте відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

- загальна підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі;

- потурбуйтесь про знайомий звичайний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

- регулярні запевнення, що дорослі піклуються про них і дбають про безпеку.