Якщо ви батьки дитини 12-18 років. Як зрозуміти, що у вашої дитини психологічна травма?
Підлітковий вік – це вже складний час для молодих людей, у яких в організмі відбувається так багато змін. Вони борються з бажанням отримати більшу незалежність від батьків і мають тенденцію відчувати, що ніщо не може їм зашкодити. Травматичні події можуть змусити їх бути неконтрольованими, навіть якщо вони поводяться так, ніби вони сильні. Вони також будуть хвилюватися за інших та намогтися дізнатися, чому так сталося.
Зверніть увагу, коли бачите в своїх дітей віком 12-18 років наступні реакції/дії:
- мають ознаки депресії;
- почуваються самотніми, несхожими на всіх або ніби «божевільними»;
- уникають відвідування місць, які пробуджують спогади про травму;
- мають проблеми зі сном;
- з’являються прояви ризиків поведінки;
- проявляють розлади харчової поведінки;
- самоушкоджуються (наприклад, порізи, суїцидальні схильності);
- розповідають про травмуючий досвід з великою кількістю подробиць;
- вживають та зловживають наркотиками та алкоголем;
- проявляють нехарактерну сексуальну активність та нерозбірливість;
- кажуть, що нічого не відчувають.
Зазначені реакції та поведінка дитини не обов’язково свідчать про психологічну травму чи інший психологічний стан дитини.
Пам’ятайте!
Не всі діти, що бачили бойові дії, були вивезені з зони бойових дій або є тимчасово переміщеними особами будуть мати психологічну травму та її наслідки.
Діти, які нібито перебували у відносній безпеці, у тому числі були вивезені закордон і не були свідками психотравуючих подій, можуть мати психологічну траву та стани, пов’язані з нею.
Що ви можете зробити?
- поспілкуйтесь з дитиною, якщо вона готова з вами поговорити, підлітки вже здатні вам розповісти, що їх турбує. Будьте в цій розмові толерантним, не ставте гострих питань, спробуйте побути другом;
- поспілкуйтеся з вчителями, дізнайтесь, як дитина поводить себе в школі на уроках та на перервах, чи проявляє вона такі ж реакції, як вдома;
- постежте за поведінкою дитини. Для підлітків характерна ризикована поведінка та можливе зловживання речовинами, будьте уважними до таких проявів та реакцій;
- придивіться до дитини та простежте можливі прояви депресивного стану;
- приділяйте більшу увагу спостереженням за дитиною, але поважайте її кордони;
- поцікавтесь, чи є у вашій школі психолог, якщо так – зверніться до нього та проконсультуйтесь щодо стану дитини, попросіть поспостерігати за дитиною та виконати з нею діагностичні методики;
- якщо у вашій школі не має психолога чи ви до нього не хочете звертатися, зверніться до дитячого психолога поза закладом освіти. Як підібрати фахівця ви можете дізнатися на наших інших розділах сайту;
- якщо є потреба, зверніться до інклюзивно-ресурсного центру. В ІРЦ є фахівці, які допоможуть визначити стан дитини та наявність в неї психологічної травми або іншого стану.
Що не треба робити?
- Не ідіть на конфлікт з дитиною. Підлітковий вік і так складний, дитина бунтує і це є нормальним, не давіть та пробуйте будувати діалог;
- Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Ваша дитина унікальна, вона має свої реакції і по своєму переживає події;
- Не замикайтесь у собі та своїй проблемі. Шукайте додаткову інформацію та допомогу;
- Не бійтесь звертатися до фахівців. Звертатися до психолога не соромно, ваша дитина від того не стане «ненормальною»;
- Не нервуйте. Ваша дитина потребує допомоги, це нормально. Вона не стала «ненормальною» тому, що зараз переживає складний період.
- Не уникайте допомоги. Саме ви можете допомогти вашій дитині, але ви не фахівець. Тому і самі потребуєте допомоги.
Не бійтеся звертатися за допомогою! Звертатися до фахівців – це нормально, вони допоможуть вже на першому етапі допомогти дитині та зменшити негативні впливи психологічної травми на подальший стан дитини.