Кризові інтервенції (втручання) під час травмуючих подій.

Кризові інтервенції (втручання) надаються з перших днів та впродовж першого місяця після травматичної події.

Під час проведення кризової інтервенції використовуються різні засоби і методи психологічної допомоги. Головними цілями можна вважати психоемоційну стабілізацію, сприяння розвитку специфічних навичок та вміння для поліпшення адаптаційного потенціалу дитини, допомогу в мобілізуванні зовнішніх та внутрішніх ресурсів.

Залежно від умов перебування дитини під час переживання гострої стресової реакції та від доступності фахової допомоги встановлюється рекомендована кількість кризових інтервенцій.

Під час обговорення та формування запиту на інтервенцію важливо допомогти дитині зрозуміти, яка саме поточна проблема, що виникла внаслідок травматичної події, ускладнює її життя та перешкоджає адаптації до нових реалій.

Для формування поточної проблеми рекомендовано використовувати відкриті запитання про загальний стан, про настрій та емоції, про тригери, про сон, про зміни до/після травматичної події тощо.

Під час кожної кризової інтервенції важливо наголошувати на тому, що на даний час, тобто на час обговорення в рамках кризової інтервенції, дитина перебуває в безпечному чи умовно безпечному місці, а сама травматична подія вже завершилася; також важливо нормалізувати реакції дитини, зауважуючи, що «це нормальна реакція на ненормальні події».

Проводити психоедукацію щодо реакцій та наслідків травматичної події відповідно до віку дитини. Якщо можливо і якщо дитина готова до цього, прояснити обставини травматичної події, відновити картину подій, роль та участь знакових для дитини людей.

Обговорюючи травматичну подію, слід зазначати лише достовірно відомі факти та надавати обсяг інформації відповідно до віку дитини, попереджаючи ретравматизацію.

Однією з цілей з’ясування подій та дій є зменшення емоційної напруги та допомога у відновленні здатності до раціонального мислення.

Перебуваючи за межами фахової допомоги, дитина намагатиметься впоратися з симптомами гострого стресового розладу у власний спосіб, тому для фахівців важливо досліджувати та цікавитися поведінковими патернами дитини, які виявилися ефективними.

(Джерело: Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події. Навчальнометодичний посібник / Автори-упоряд. : Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова, за заг. ред. О. Калашник. – К.: 2022)