Основні фактори ризику та підтримки в умовах психотравматичного впливу (травматичного стресу)

Психотравматичний досвід залишає у спадок нагадування, які можуть зберігатися роками. Ці нагадування пов’язані з аспектами травматичного досвіду, його обставинами та наслідками. Дуже багато факторів (люди, місця, речі, ситуації, річниці, почуття, у тому числі страх чи смуток) можуть в дітей викликати негативні спогади про травму та виступати тригерами. Фізичні реакції також можуть служити нагадуваннями, наприклад такі, як прискорене серцебиття або тілесні відчуття.

Виявлення реакцій дітей на нагадування про травми та втрати є важливим інструментом для розуміння того, як і чому страждання, поведінка та функціонування дітей часто змінюються з часом. Нагадування про травми та втрати можуть мати відображення на поведінці дітей та у подальшому впливати на загалом родину, спілкування з друзями, навчання та спілкування в школах, сильно впливати на здатність дітей, сімей і громад відновлюватися.

На щастя, навіть коли діти переживають психотравматичну подію, у них не завжди розвивається травматичний стрес. Багато факторів сприяють виникненню симптомів, включно з тим, чи пережила дитина травму в минулому, наявністю підтримки на рівні дитини, сім’ї та громади. Деякі фактори, які слід враховувати, включають:

• Тяжкість події. Наскільки серйозною була подія? Наскільки сильно постраждала дитина або хтось, кого вона/він любить? Чи потрібно було дитині або комусь, кого вона/він люблять, до лікарні? Чи була задіяна поліція? Чи розлучали дітей з батьками (інших законних представників)? Чи померла близька людина (друг чи член родини)?
• Близькість до події. Чи справді дитина була на місці події? Вона/він бачили, як саме подія сталася з кимось іншим, чи саме він/вона були жертвою? Дитина дивилася подію по телевізору чи була безпосереднім учасником? Він/вона чули, як значуща людина розповідала про те, що сталося?
• Реакція значущих дорослих (батьків, педагогів). Чи повірили дитині, що вона говорить правду? Чи батьки (інші законні представники) чи педагоги сприйняли реакцію дитини серйозно? Як дорослі відреагували на потреби дитини і як вони самі впоралися з подією?
• Травма в анамнезі. Діти, які постійно піддаються психотравмуючим подіям, мають більше шансів на розвиток травматичних стресових реакцій.
• Родинні та суспільні фактори. Психологічна підтримка зі сторони родини та громади, в якій перебуває дитина, можуть сприяти зменшенню впливу негативних факторів на дитину, слугувати захисним фактором. У тому числі таким фактором може бути у тому числі і культурна ідентичність дитини. Культура турботи часто позитивно впливає на те, як діти, їхні сім’ї та громади реагують, відновлюються та зцілюються після травматичного досвіду.

(На основі матеріалів Національної мережі дитячого травматичного стресу США (NCTSN)