Фактори, які впливають на виникнення травматичного стресу

До факторів, що впивають на виникнення травматичного стресу (Everstine, Everstine, 1993) належать:

• Раптовість. Чим раптовіша подія, тим вона більш руйнівна для людини.
• Відсутність попереднього досвіду. Оскільки лиха та катастрофи, на щастя, рідкісні – люди часто вчаться переживати їх в момент стресу.
• Тривалість. У жертв деяких тривалих екстремальних ситуацій (хоча вони можуть завдати менше руйнувань, ніж короткочасні) травматичні ефекти можуть збільшуватися з кожним наступним днем.
• Нестача контролю. Ніхто не в змозі контролювати екстремальні ситуації, а також події під час катастроф; може пройти чимало часу, перш ніж людина зможе контролювати звичайні події повсякденного життя. Якщо ця втрата контролю зберігається довго, навіть у компетентних та незалежних людей можуть спостерігатися ознаки «вивченої безпорадності».
• Горе та втрата. Люди можуть розлучитися з коханими чи втратити когось із близьких; найгірше – це перебувати в очікуванні звістки про можливі втрати. Крім того, людина може втратити свою соціальну роль і позицію. У разі тривалих травматичних подій людина може втратити сподівання відновлення втраченого.
• Постійні зміни. Людині складно пристосовуватися до обставин, що постійно змінюються. Це порушує звичний спосіб життя, викликає почуття небезпеки.
• Експозиція смерті. Навіть короткі загрозливі для життя ситуації можуть змінити особистісну структуру людини та її «когнітивну картину». Зіткнення зі смертю, що повторюються, можуть призводити до глибоких змін на регуляторному рівні. При близькому зіткненні зі смертю дуже ймовірна важка екзистенційна криза.
• Моральна невпевненість. Люди в екстремальних ситуаціях опиняються перед необхідністю приймати пов'язані з системою цінностей рішення, здатні змінити життя, – наприклад, кого рятувати, наскільки ризикувати, кого звинувачувати.
• Поведінка під час події. Кожен хотів би виглядати найкращим чином у скрутній ситуації, але вдається це небагатьом. Те, що людина робила чи не робила, може переслідувати її дуже довго після того, як інші рани вже затяглися.
• Масштаб руйнувань. Після катастрофи той, хто її пережив, швидше за все, буде вражений тим, що вона наробила з його оточенням та соціальною структурою. Зміни культурних норм змушують людину адаптуватися до ним чи залишитися чужинцем; в останньому випадку емоційна шкода поєднується із соціальною дезадаптацією.

При цьому найбільш важливі впливи, які здійснює війна на стан дитини:

• втрата основних ресурсів та засобів (житла, води, їжі, доступу до навчання, медичної допомоги)
• порушення сімейних відносин (втрата чи розлука з близькими)
• стигматизація та дискримінація, у тому числі в новому оточенні;
• песимістичні погляди на життя;
• нормалізація сприйняття насильства в суспільстві.

На стан дитини впливають фактори після отримання травми, у тому числі такі як низька соціальна підтримка, соціальна ізоляція, недостатня підтримка від родини або проблеми у родині. Тяжкість травми має менший вплив на появу ПТРС чи інших розладів ніж страх, який відчула дитина, придушення думок та внутрішні її переживання, вік та стать дитини, відсутність підтримки від родини.