Ознаки психологічної травми учнів/учениць підліткового віку

Ви знаєте за своїм досвідом, що підлітковий вік це вже складний час. Учнів/учениці в цей час схильні поводити себе більш незалежно, йти на конфлікти, бажають отримати більшу незалежність від дорослих і мають тенденцію відчувати, що ніщо не може їм зашкодити. Травматичні події можуть змусити навіть дуже вихованих та спокійних учнів бути неконтрольованими. Крім того, діти, що пережили травматичні події, можуть проявляти девіантну чи ризиковану поведінку, зловживати алкоголем, поводитися агресивно чи навпаки – впадати в депресію.

Зверніть увагу, коли бачите в учнів/учениць 12-18 років наступні реакції/дії:

• мають ознаки депресії;
• почуваються самотніми, несхожими на всіх або ніби «божевільними»;
• уникають відвідування місць, які пробуджують спогади про травму;
• мають проблеми зі сном;
• з’являються прояви ризиків поведінки;
• проявляють розлади харчової поведінки;
• самоушкоджуються (наприклад, порізи, суїцидальні схильності);
• розповідають про травмуючий досвід з великою кількістю подробиць;
• вживають та зловживають наркотиками та алкоголем;
• проявляють нехарактерну сексуальну активність та нерозбірливість;
• кажуть, що нічого не відчувають.

Що ви маєте зробити?

• Додатково спостерігати за дитиною, її станом, звертати увагу на прояви девіантної чи ризикованої поведінки, депресії, появи суїцидальних думок;
• Підтримати дитину та створити в класі психологічно зручні для неї умови;
• Зверніть увагу психолога/психологині школи на ознаки психологічної травми, які ви бачите в дитини. Попросіть його/її поспостерігати за дитиною;
• Дуже ввічливо та м’яко наодинці поспілкуйтеся з батьками (законними представниками) дитини. Розкажіть їм про ознаки психологічної травми загалом, познайомите з тематичним матеріалами. Запропонуйте додатково постежити за дитиною, звернути увагу на її поведінку та реакції. Порадьте батькам, якщо вони будуть бачити ознаки психологічного травмування, звернутися до психолога (не обов’язково шкільного), а якщо такі ознаки є дуже явними та заважають дитині навчатися – до інклюзивно-ресурсного центру;
• Дотримуйтесь принципу конфіденційності;

Чого не треба робити, якщо ви бачите знаки стресу в дитини?

• не зосереджуйте увагу учня/учениці та інших дітей в класі на реакціях/дії, які бачите;
• не обговорюйте поведінку дитини та її реакції з іншими вчителями чи фахівцями;
• не засуджуйте дитину та не ідіть на конфлікт з дитиною;
• не погрожуйте дитині, не давіть на неї, підлітки дуже чутливі та потребують особливого підходу;
• не обговорюйте поведінку дитини з батьками інших дітей, це лише може призвести до додаткових конфліктів;
• не ставте діагнозів, навіть фахівець з психічного здоров’я не завжди може визначити без додаткових тестів стан дитини;
• не відокремлюйте дитину від інших учнів/учениць, дитина може потребувати допомоги, але вона так само залишається вашим учнем/ученицею та має всі права навчатися разом з усіма;

Пам’ятайте!

Не всі діти, що бачили бойові дії, були вивезені з зони бойових дій або є тимчасово переміщеними особами можуть мати психологічну травму та її наслідки.

Діти, які нібито перебували у відносній безпеці, у тому числі були вивезені закордон і не були свідками психотравмуючих подій, також можуть мати психологічну травму та стани, пов’язані з нею.

Ви можете допомогти дитині, якщо звернете увагу батьків на її стан та дитина поспілкується з фахівцем з психічного здоров’я, який зможе точно визначити її стан та потрібну допомогу.