Ознаки стресу в учня/учениці молодшого шкільного віку
У цьому віці діти більше здатні говорити про свої думки та почуття і краще справляються з труднощами, але вони все ще звертаються до дорослих за розрадою та вказівкою.
Зверніть увагу, коли бачите в своїх учнів віком 6-11 років наступні реакції/дії:
- тривога, підвищена агресія, гнів і дратівливість (наприклад, знущання або бійка з однолітками);
- порушення сну та апетиту;
- звинувачення себе в подіях, що трапилися;
- зміна настрою або плач;
- занепокоєння та спроби піклуватися про інших, у тому числі дорослих;
- страх майбутніх травм або смерті близьких;
- заперечення події, яка відбулася;
- скарги на фізичний дискомфорт, наприклад, болі в животі, головні болі та млявість, які можуть бути викликані стресом;
- неодноразово ставлять одні і ті ж питання;
- відмова обговорювати подію (частіше для дітей від 9 до 11 років);
- проблеми у соціальній взаємодії;
- проблеми з навчанням;
- проблеми з пам'яттю та концентрацією в школі, відмова її відвідувати.
Що ви маєте зробити?
- підтримати дитину та створити в класі психологічно зручні для неї умови;
- зверніть увагу психолога/психологині школи на ознаки психологічної травми, які ви бачите в дитини. Попросіть його/її поспостерігати за дитиною;
- дуже ввічливо та м’яко наодинці поспілкуйтеся з батьками (законними представниками) дитини. Розкажіть їм про ознаки психологічної травми загалом, познайомите з тематичним матеріалами, у тому числі нашого сайту. Запропонуйте додатково постежити за дитиною, звернути увагу на її поведінку та реакції. Порадьте батькам, якщо вони будуть бачити ознаки психологічного травмування, звернутися до психолога (не обов’язково шкільного), а якщо такі ознаки є дуже явними та заважають дитині навчатися – до інклюзивно-ресурсного центру;
- дотримуйтесь принципу конфіденційності.
Чого не треба робити, якщо ви бачите знаки стресу в дитини?
- не зосереджуйте увагу учня/учениці та інших дітей в класі на реакціях/дії, які бачите. Інакше в подальшому фахівцю буде складно зрозуміти, чи реально дитина проявляє таку поведінку;
- не обговорюйте поведінку дитини та її реакції з іншими вчителями чи фахівцями;
- не обговорюйте поведінку дитини з батьками інших дітей, це лише може призвести до додаткових конфліктів з батьками (законними представниками) дитини;
- не ставте діагнозів, навіть фахівець з психічного здоров’я не завжди може визначити без додаткових тестів стан дитини;
- не відокремлюйтеи дитину від інших учнів/учениць, дитина може потребувати допомоги, але вона так само залишається вашим учнем/ученицею та має всі права навчатися разом з усіма;
Пам’ятайте!
Не всі діти, що бачили бойові дії, були вивезені з зони бойових дій або є тимчасово переміщеними особами можуть мати психологічну травму та її наслідки.
Діти, які нібито перебували у відносній безпеці, у тому числі були вивезені закордон і не були свідками психотравуючих подій, також можуть мати психологічну травму та стани, пов’язані з нею.
Ви можете допомогти дитині, якщо звернете увагу батьків на її стан та дитина поспілкується з фахівцем з психічного здоров’я, який зможе точно визначити її стан та потрібну допомогу.