казка про собачку Буффа

Частина 6:

(автор: дитячий психотерапевт, Тетяна Костенко)

Ніч була для наших героїв занадто коротка, адже потрібно було виконати завдання – виготовити іграшки для всіх дітей села. Не просто виготовити, а опанувати нову роботу з усіх матеріалів, які їм вдалося зібрати вдома.

З самого початку ніхто нічого не розумів, як і що робити.. Тулили, ліпили, але все не трималося купи і нічого не було схоже на іграшку.

_ Що ж робити? В нас нічого не виходить, адже ніхто з нас не вміє робити іграшки… –  засмучено промовила Качка Панянка.

_ Наша ідея хороша, але мені вже хочеться плакати від того, що не виходить, – прохрюкав Поросятко Вомбет.

_ Безвихідних ситуацій не буває, ми зараз щось придумаємо, – сказав Буффік і кудись чкурнув.

_От завжди він так зникає, коли щось придумує. Давайте вже його дочекаємося і точно з хорошими новинами, – промовила Качка Панянка.

Всі нічого не могли далі робити, тільки й дивилися на годинник та у вікно, але нашого Буффіка не було ще видно. Звірятка вже й їсти похотіли, тому почали шарудіти по шафкам у пошуках смачненького.

А тим часом наш Буффік добігав до двору Юлі та Ігоря. Чому саме до їх двору? Зараз дізнаєтеся…

_ГААААввв, що спиш? Давай прокидайся! Діло є термінове, – так наш Буффік будив Вольта, собаку, що жила з Юлею та Ігорем.

Буффік і Вольт ще не були знайомі, вони просто були начуті вже один про одного, тому питання хто і звідки не стояло.

_Чорна купо Буфф, яка  честь, що ти до мене завітав! Кажу відразу, корму в мене нема, сам їм кашу, тому пропоную лише молоко, – посміхнувся Вольт і зібрався вже йти до холодильника.

_ Вольте, от не даси і слова гавкнути! Я ж по серйозному ділу, слухай сюди. Я чув, що у вас є інтернет, потрібно терміново взяти телефон Юлі чи Ігоря і завантажити схеми іграшок від наших помічників, – прогавкав Буффік.

_ Ти як собі це уявляєш? Я ж нічого в тому не розуміюся, якщо ти помітив, я собака, а не людина. І що за схеми, що ти придумав?

_ Ти неси сюди цей телефон, а далі я сам все зроблю. Я вже так робив. Просто дай телефон і все, ти дуже допоможеш, – гавкнув Буффік.

Вольт чомусь довірився Буффіку і тихенько зайшов до хати аби взяти телефон. Та тихенько не вийшло, бо в хаті була кішка Шакіра, яка через свою підвищену цікавість перегородила дорогу Вольту.

_ Давай розказуй, нащо тобі телефон, кому будеш дзвонити? – зам’явчала кішка.

_ В мене нема часу розказувати, хочеш пішли зі мною!

Далі Вольт і Шакіра понесли Буффіку телефон і він зміг завантажити всі схеми іграшок від всіх діток України. Це означало, що його ідея буде втілена в життя. Буффік був дуже здивований, адже йому прислали понад 300 малюнків іграшок, які можна виготовити з сільських матеріалів.

_ Ну дякую вам за допомогу і до зустрічі! До речі, можливо, ви приєднаєтеся до нас? Нам потрібна допомога у виготовленні іграшок для діточок. Ми хочемо їх на ранок віднести в магазин і роздати всім нашим діточкам, – прогавкав Буффік.

_ Я не проти, – нявкнула Шакіра і взявши Вольта за хвоста вона пішла за Буффіком.

Вдома на Буффіка вже зачекалися, тому відразу всі взялися до роботи – шити, робити, ліпити, виготовляти, вишивати, в'язати іграшки…

На ранок повні господарські возики були переповнені дитячими іграшками і наші герої везли їх центр села аби дітки могли їх собі взяти.

Поки вони всі своїми маленькими ніжками штовхали возики, на вулиці стало зовсім видно і їх ледве люди не помітили… А їх головний девіз: добрі справи мають бути непомітні –  ледве не порушився.

Та все закінчилося добре: звірята залишили всі пакунки під магазином. Туди щоранку приходять дорослі зі своїми дітками за продуктами і вони побачили такий неймовірний сюрприз: повну кучу пакунків з дитячими іграшками…

Залишилося звірятам сховатися за лавку і спостерігати реакції дітлахів…

***

Завдання: Як ви думаєте, чи сподобався діткам такий подарунок? Як вони відреагували?

***

Частина 7:

З самого раночку ні про що не здогадуючись мами зі своїми дітками прямували до магазину. Раз на три дні тут привозили хліб, тому Буффік точно порахував і знав, що сьогодні діти будуть тут.

_ Дивіться-дивіться, – загавкав Буффік, – зараз почнеться, я хвилююся щоб їм спобалося…

_ Матусю, що це? Звідки тут взялося стільки іграшок? Ти ж говорила ми їх всі в місті лишили, – першою до магазину підійшла дівчинка Варюшка, так її всі називали, і почала розгрібати візок з іграшками.

Згодом підходили ще мами з дітками і реакції були неймовірні: очі великі, брови підняті, подих затамований… Ніхто нічого не міг зрозуміти, навіть дорослі.

_ Дуже хороші, милі іграшки, що не знаю яку вибрати, – сказала Ангелінка своєму братику Ярчику.

До діток вийшов сільський голова і сам не розуміючи, що відбувається якось намагався залагодити ситуацію.

_ Беріть, беріть іграшки! Це сьогодні привезли нашим діткам, безкоштовно, тому не соромтеся, все розберіть! – сам тим часом дивився в бік, де сховалися наші герої, ніби про все знав. А може й знав...

_Ну все, Буффіку, тепер ти даси нам хоч трішки відпочити? – спитав кіт Семен, який вже з ніг валився і хотів до подушки…

_ Ні, не зараз. Щось мені не подобається один хлопчина, щось він не радий іграшкам… Потрібно з’ясувати, що з ним, що не так, як допомогти? – загавкав Буфф.

_ Цікаво, собако, як ти це зробиш? Підійдеш і заговориш людською мовою? Скажеш, чому сумний ти хлопче? – зупинив його кіт Семен. – Скажеш, ой це я фантастичний пес і вмію розмовляти… Як ти собі це уявляєш, Буффе?

_ Семене, про те, що я дивний собака, знає вже все село. Подумаєш, загавкаю людською мовою, – засміявся Буффік.

_ А  в мене спитати не хочете? Я все знаю, – загавкав Графф, – я живу у дворі у цього хлопчика і знаю, чому він засумував. Він вже не грається іграшками, він любить гратися зі своїми друзям на шкільному майданчику. Зараз вони через небезпеку не можуть зустрічатися і він через це засмучується.

_ Що- о – о ж придумати, як дітям зустрітися і хоч трішки погратися? – задумався Буффік. Вони ж навіть онлайн не можуть побачитися через відсутність мережі… мережі…. М-м-мережу  О-О-О-О, швидко потрібно полагодити мережу і діти зможуть грати один з одним і бачитися онлай!

_ Це нереально, – промнявкотів Семен, і глянув на сусда Граффа у пошуках підтримки.

 _ Все реально, в нас в хаті живуть два хакера, вони щось придумають, – поргавкав Буффік і чкурнув до хати, в якій вони жили. Хакерами він назвав  Юляшку і Влада, сестру з братом, які могли зробити неможливе. Коли не було мережі, вони могли зловити зв'язок!

Але не можемо пропустити картину, коли Буффік біг до хати, а за ним лопотіла вся сільська зграя: коти, собаки, кролі, їжаки, корови, овечки, качки, гуси… всі бігли за Буффіком. Цього Буффіку й треба було, створити диво-дивне! Він пробіг повз свого двору, різко загальмував, повернувся і побіг назад, а всі за ним… І так бігали, доки Юляшка не вийшла на вулицю подивитися, що за курява. Звісно, це все вона почала знімати на телефон аби всім показати, як по вулиці льтрають сільські тварини…

В чому була задумка Буффа? Ось в чому…

Юля все зняла на відео і показала брату зі словами:

_От добре було б наши родичас відправити, хоч якось би їм настрій підняли. Шкода, нема інтернету…

Владу дуже захотілося підтримати сестру і він почав щось клацати в телефонах, в налаштуваннях, комусь телефонувати…

І ву-а-ля..через дві години, хоч і слабенький, з’явився інтернет..

Наші герої, хоч і були втомлені побігли по своїх дворах про це сповіщати..

І на вечір друзі Ярчика, і не тільки, змогли побачити один одного онлайн. А завтра вже зможут і пограти!

Ось так звірі допомогли..

Здається не тільки Ярчику, а Ви як гадаєте?