Схоже:
03 вересня 2023

Лялькова вистава

Детальніше
04 травня 2023

Казки

Детальніше
02 вересня 2023

Оповідання та завдання до них

Детальніше
01 вересня 2023

Збірка аудіоказок від Підтримай Дитину

Детальніше
10 вересня 2023

казка про собачку Буффа

Частина 6:

(автор: дитячий психотерапевт, Тетяна Костенко)

Ніч була для наших героїв занадто коротка, адже потрібно було виконати завдання – виготовити іграшки для всіх дітей села. Не просто виготовити, а опанувати нову роботу з усіх матеріалів, які їм вдалося зібрати вдома.

З самого початку ніхто нічого не розумів, як і що робити.. Тулили, ліпили, але все не трималося купи і нічого не було схоже на іграшку.

_ Що ж робити? В нас нічого не виходить, адже ніхто з нас не вміє робити іграшки… –  засмучено промовила Качка Панянка.

_ Наша ідея хороша, але мені вже хочеться плакати від того, що не виходить, – прохрюкав Поросятко Вомбет.

_ Безвихідних ситуацій не буває, ми зараз щось придумаємо, – сказав Буффік і кудись чкурнув.

_От завжди він так зникає, коли щось придумує. Давайте вже його дочекаємося і точно з хорошими новинами, – промовила Качка Панянка.

Всі нічого не могли далі робити, тільки й дивилися на годинник та у вікно, але нашого Буффіка не було ще видно. Звірятка вже й їсти похотіли, тому почали шарудіти по шафкам у пошуках смачненького.

А тим часом наш Буффік добігав до двору Юлі та Ігоря. Чому саме до їх двору? Зараз дізнаєтеся…

_ГААААввв, що спиш? Давай прокидайся! Діло є термінове, – так наш Буффік будив Вольта, собаку, що жила з Юлею та Ігорем.

Буффік і Вольт ще не були знайомі, вони просто були начуті вже один про одного, тому питання хто і звідки не стояло.

_Чорна купо Буфф, яка  честь, що ти до мене завітав! Кажу відразу, корму в мене нема, сам їм кашу, тому пропоную лише молоко, – посміхнувся Вольт і зібрався вже йти до холодильника.

_ Вольте, от не даси і слова гавкнути! Я ж по серйозному ділу, слухай сюди. Я чув, що у вас є інтернет, потрібно терміново взяти телефон Юлі чи Ігоря і завантажити схеми іграшок від наших помічників, – прогавкав Буффік.

_ Ти як собі це уявляєш? Я ж нічого в тому не розуміюся, якщо ти помітив, я собака, а не людина. І що за схеми, що ти придумав?

_ Ти неси сюди цей телефон, а далі я сам все зроблю. Я вже так робив. Просто дай телефон і все, ти дуже допоможеш, – гавкнув Буффік.

Вольт чомусь довірився Буффіку і тихенько зайшов до хати аби взяти телефон. Та тихенько не вийшло, бо в хаті була кішка Шакіра, яка через свою підвищену цікавість перегородила дорогу Вольту.

_ Давай розказуй, нащо тобі телефон, кому будеш дзвонити? – зам’явчала кішка.

_ В мене нема часу розказувати, хочеш пішли зі мною!

Далі Вольт і Шакіра понесли Буффіку телефон і він зміг завантажити всі схеми іграшок від всіх діток України. Це означало, що його ідея буде втілена в життя. Буффік був дуже здивований, адже йому прислали понад 300 малюнків іграшок, які можна виготовити з сільських матеріалів.

_ Ну дякую вам за допомогу і до зустрічі! До речі, можливо, ви приєднаєтеся до нас? Нам потрібна допомога у виготовленні іграшок для діточок. Ми хочемо їх на ранок віднести в магазин і роздати всім нашим діточкам, – прогавкав Буффік.

_ Я не проти, – нявкнула Шакіра і взявши Вольта за хвоста вона пішла за Буффіком.

Вдома на Буффіка вже зачекалися, тому відразу всі взялися до роботи – шити, робити, ліпити, виготовляти, вишивати, в'язати іграшки…

На ранок повні господарські возики були переповнені дитячими іграшками і наші герої везли їх центр села аби дітки могли їх собі взяти.

Поки вони всі своїми маленькими ніжками штовхали возики, на вулиці стало зовсім видно і їх ледве люди не помітили… А їх головний девіз: добрі справи мають бути непомітні –  ледве не порушився.

Та все закінчилося добре: звірята залишили всі пакунки під магазином. Туди щоранку приходять дорослі зі своїми дітками за продуктами і вони побачили такий неймовірний сюрприз: повну кучу пакунків з дитячими іграшками…

Залишилося звірятам сховатися за лавку і спостерігати реакції дітлахів…

***

Завдання: Як ви думаєте, чи сподобався діткам такий подарунок? Як вони відреагували?

***

Частина 7:

З самого раночку ні про що не здогадуючись мами зі своїми дітками прямували до магазину. Раз на три дні тут привозили хліб, тому Буффік точно порахував і знав, що сьогодні діти будуть тут.

_ Дивіться-дивіться, – загавкав Буффік, – зараз почнеться, я хвилююся щоб їм спобалося…

_ Матусю, що це? Звідки тут взялося стільки іграшок? Ти ж говорила ми їх всі в місті лишили, – першою до магазину підійшла дівчинка Варюшка, так її всі називали, і почала розгрібати візок з іграшками.

Згодом підходили ще мами з дітками і реакції були неймовірні: очі великі, брови підняті, подих затамований… Ніхто нічого не міг зрозуміти, навіть дорослі.

_ Дуже хороші, милі іграшки, що не знаю яку вибрати, – сказала Ангелінка своєму братику Ярчику.

До діток вийшов сільський голова і сам не розуміючи, що відбувається якось намагався залагодити ситуацію.

_ Беріть, беріть іграшки! Це сьогодні привезли нашим діткам, безкоштовно, тому не соромтеся, все розберіть! – сам тим часом дивився в бік, де сховалися наші герої, ніби про все знав. А може й знав...

_Ну все, Буффіку, тепер ти даси нам хоч трішки відпочити? – спитав кіт Семен, який вже з ніг валився і хотів до подушки…

_ Ні, не зараз. Щось мені не подобається один хлопчина, щось він не радий іграшкам… Потрібно з’ясувати, що з ним, що не так, як допомогти? – загавкав Буфф.

_ Цікаво, собако, як ти це зробиш? Підійдеш і заговориш людською мовою? Скажеш, чому сумний ти хлопче? – зупинив його кіт Семен. – Скажеш, ой це я фантастичний пес і вмію розмовляти… Як ти собі це уявляєш, Буффе?

_ Семене, про те, що я дивний собака, знає вже все село. Подумаєш, загавкаю людською мовою, – засміявся Буффік.

_ А  в мене спитати не хочете? Я все знаю, – загавкав Графф, – я живу у дворі у цього хлопчика і знаю, чому він засумував. Він вже не грається іграшками, він любить гратися зі своїми друзям на шкільному майданчику. Зараз вони через небезпеку не можуть зустрічатися і він через це засмучується.

_ Що- о – о ж придумати, як дітям зустрітися і хоч трішки погратися? – задумався Буффік. Вони ж навіть онлайн не можуть побачитися через відсутність мережі… мережі…. М-м-мережу  О-О-О-О, швидко потрібно полагодити мережу і діти зможуть грати один з одним і бачитися онлай!

_ Це нереально, – промнявкотів Семен, і глянув на сусда Граффа у пошуках підтримки.

 _ Все реально, в нас в хаті живуть два хакера, вони щось придумають, – поргавкав Буффік і чкурнув до хати, в якій вони жили. Хакерами він назвав  Юляшку і Влада, сестру з братом, які могли зробити неможливе. Коли не було мережі, вони могли зловити зв'язок!

Але не можемо пропустити картину, коли Буффік біг до хати, а за ним лопотіла вся сільська зграя: коти, собаки, кролі, їжаки, корови, овечки, качки, гуси… всі бігли за Буффіком. Цього Буффіку й треба було, створити диво-дивне! Він пробіг повз свого двору, різко загальмував, повернувся і побіг назад, а всі за ним… І так бігали, доки Юляшка не вийшла на вулицю подивитися, що за курява. Звісно, це все вона почала знімати на телефон аби всім показати, як по вулиці льтрають сільські тварини…

В чому була задумка Буффа? Ось в чому…

Юля все зняла на відео і показала брату зі словами:

_От добре було б наши родичас відправити, хоч якось би їм настрій підняли. Шкода, нема інтернету…

Владу дуже захотілося підтримати сестру і він почав щось клацати в телефонах, в налаштуваннях, комусь телефонувати…

І ву-а-ля..через дві години, хоч і слабенький, з’явився інтернет..

Наші герої, хоч і були втомлені побігли по своїх дворах про це сповіщати..

І на вечір друзі Ярчика, і не тільки, змогли побачити один одного онлайн. А завтра вже зможут і пограти!

Ось так звірі допомогли..

Здається не тільки Ярчику, а Ви як гадаєте?