Казка про Тасю і Асю
На просторій галявинці на краю лісу стояла маленька красива хатинка. Затишна, з чепурними віконцями та вирізбленим ганком, вона зігрівала зимою та дарувала прохолоду влітку. А біля хатинки був невеличкий город, на якому раділи сонечку різнокольорові грядки з огірками, морквою, кропом та солодкою полуницею.
У цьому будиночку жила сім′я Зайчиків: мама, тато та їх дочки Ася і Тася.
Одного разу мама і тато Зайчики поїхали на ярмарок за насінням моркви, а на господарстві залишили двох своїх доньок. Старша з зайчаток – Тася була вже достатньо доросла і самостійна, а от її сестричка Ася була ще маленькою і весь час хотіла гратися.
Ось і цього разу, коли Тася охайно розклала свої олівці та стала малювати, Ася постійно її відволікала і кликала з собою пограти.
- Відчепись, - відказувала їй Тася. Але Ася все одно не відходила від неї і продовжувала відволікати старшу сестричку: то без дозволу візьме її олівці, то принесе ляльки і влаштує їм чаювання просто на столі у Тасі.
Коли Тася хотіла щось почитати, Ася постійно перегортала книжку, щоб роздивитися малюнки на наступних сторінках. А потім взагалі почала голосно співати, заважаючи Тасі зосередитися. Тасю це так роздратувало, що вона навіть почала кричати на свою молодшу сестру та виганяти її.
Та раптом в будиночку Зайчиків стало дуже тихо, ніде не було видно та чути Асю. Тася почала шукати свою молодшу сестричку, подивилася у всіх кімнатах, у дворі і навіть на городі. Але Асі ніде не було.
Тася сильно налякалась. «Напевно, Ася на мене образилась і втекла до лісу. Одна ….» - тривожні думки почали приходити ій у голову і вона вирішила негайно відправитися на пошуки молодшої сестри.
Густий ліс зустрів її шумом дерев та тихим співом пташок. Тасі стало трохи страшно, але вона вирішила піти вже знайомою протоптаною стежиною. Тою самою, по якій вони часто прогулюються усією сім′єю. «Так я точно не заблукаю» - подумала Тася.
Біля величезного старого пенька Тася побачила сім′ю Їжаків, які збирали гриби. Одягнуті в колючі шубки, вони поважно сопіли своїми чорними носами та здавалися дуже серйозними і зосередженими.
- Добрий день, - дзвінким голосом привіталась з ними Тася. – Ви, випадково, не бачили мою молодшу сестричку?
- Ні, не бачили! - відповіли Їжачки.- Ми тут із самого ранку, але її не бачили.
Тася подивилася, як дружно Їжачки збирали грибочки і згадала, як вони з Асею також завжди допомагали мамі і татові збирати врожай. Які вони були молодці! Справжня команда!
Не втрачаючи часу, Тася побігла далі, щоб швидше знайти свою сестричку. Вона голосно кликала її, сподіваючись, що та відгукнеться, але ніхто не відповідав.
Раптом в дуплі старого дуба Тася побачила Білочок, які готували горіховий торт. Веселі, швидкі, з великими пухнастими хвостами вони стрибали з гілки на гілку, сміючись та весело розмовляючи між собою.
- Чи не бачили ви мою молодшу сестричку Асю? – запитала Тася веселих Білочок.
- Ні, не бачили! – відповіла мама Білка – Вона до нас не заходила.
- А може ти хочеш скуштувати шматочок нашого горіхового торту?- запитали Тасю Білки.
- Дуже дякую, - відповіла Тася. - Але мені потрібно бігти, шукати свою сестричку!
Тася подивилася, як Білочки дружно готують торт і згадала, як вони з Асею нещодавно пекли морквяне печиво. Вони замісили тісто і домовилися, що кожна з них буде робити печиво своєї форми. Вийшло красиво та дуже смачно!
Пробігши ще декілька метрів зеленою галявинкою Тася зустріла Борсуків, які грали в квача. Вони сміялись і весело бешкетували, бігали один за одним, падали та незграбно перевертались. Тася на хвилинку зупинилась і згадала, скільки чудових ігор вони завжди вигадували із сестричкою. Але Борсуки були так зайняті своєю грою, що навіть не помічали Тасю.
Поступово у лісі почало темніти. Неначе невидимою сірою ковдрою його повільно огортали сутінки. Тася подумала, що правильно буде повернутися додому і все розповісти батькам, які вже повинні були повернутися з ярмарку.
Вона дуже втомилась, але зібравши останні сили, почала чимдуж бігти знайомою стежкою до свого дому.
Забігши на ганок вона швидко відкрила двері і …. завмерла на місці. Кімната, в якій нещодавно по всій підлозі були розкидані іграшки, сяяла чистотою: всі олівці були складені в скриньку, книжки акуратно стояли на поличках, ляльки міцно спали у своїх ліжечках. А в куточку кімнати тихенько сиділа її молодша сестричка.
-Ася! Ти вдома! – радісно вигукнула Тася. Вона кинулась обіймати і цілувати свою сестру. Яка ж вона була щаслива бачити її вдома!
- Де ти була?- запитала вона сестричку.
- Я сиділа у шафі і тихенько гралась, щоб тобі не заважати! - відповіла їй Ася.
І тут Тася зрозуміла, як же сильно вона любить свою сестричку!
А тим часом казковий ліс вже засинав. Занурилися у вечірню тишу дерева, втомлені за день звірятка розійшлися по своїх домівках. А у затишному будиночку біля лісу горіло світло. Якщо придивитися, можна було побачити, як зайчики Тася і Ася лежали, обійнявшись, та уважно слухали казку, яку їм читала мама.
Автор: Вікторія Сухань