Психолого-педагогічна підтримка дітей з інтелектуальними порушеннями та їх батьків під час війни
У цей нелегкий час різних випробувань і здоровим, абсолютно дорослим людям необхідна підтримка. Що ж говорити про дітей, і окремо про тих, хто має порушення інтелектуального розвитку, та їх батьків, на плечі яких давить необхідність не тільки забезпечити розвиток та навчання, а й надати вкрай необхідне відчуття – відчуття безпеки. Проблеми навчання відходять на другий план, але не для всіх.
Для родин, що навіть перебували під окупацією, можливість самостійно відволікти дитину з користю для ней інколи стає тим стрижнем, на якому тримається їх стійкість. «Стійкість схожа до м’язів: ми усі з нею народжуємося, усі можемо її розвивати. Як і у спорті – м’язи можна тренувати під різні завдання: під спринт, під марафон, під багатоборства.
Так і зі стійкістю – у житті є різні виклики і нам потрібні різні види резилієнтності…» Війна не є причиною відміни психолого-педагогічої допомоги дітям та сім’ям.
Як і у мирні часи, основне завдання і психологічної, і педагогічної роботи з батьками дитини з порушеннями розвитку полягає у змінені бачення на її особливості, допомоги у подоланні емоційної напруги, подолання хронічної втоми тощо.
До цього ще й додається підтримка рішень батьків, надання за вимогою консультативної допомоги як у сфері продовження навчання дитини, використання доступних засобів розвитку та виховання та подолання наслідків стресової ситуації. Компетентне батьківство і їх внутрішній стан є надзвичайно важливими факторами, що сприятимуть повноцінному розвитку дитини, попередять вторинні проблеми та покращать рівень функціонування дитини. Війна впливає на особистість дитини, накладає відбиток на все життя. За свідоцтвом вчителів, батьків, лікарів, діти стають полохливими, тривожними, дратівливими.
Якщо це стосується дитини з порушеннями інтелектуального розвитку, то всі наслідки можна помножити в декілька разів. Дитина з нормотиповим розвитком має засіб комунікації – мовлення, за допомогою якого може регулювати власний стан Вона має можливість сприймати і розуміти пояснення дорослих, отримувати через них інформацію та заспокоєння. Діти з порушенням інтелекту мають проблеми як з боку розуміння отриманої інформації, так і з неможливістю висловити свою тривогу та занепокоєння через слово, у них залишаються тільки невербальні способи та негативна поведінка, і вони можуть таким способом привернути увагу дорослих до своїх проблем та переживань.
Але часто батьки не розуміють такіповідомлення, надані незвичним способом, отже, і не можуть надати допомогу. Не тільки психолог, але й педагог, який залишається у контакті з батьками, може пояснити їм ситуацію та способи подолання негараздів.
Залучення до діяльності у стресовому стані надає можливість переключити дитину з переживань того незрозумілого для неї, що відбувається навколо, на більш спокійний стан, пов’язаний зі звичною справою.
Зрозуміло, що це можливо тільки під час знаходження і дитини, і батьків в умовній безпеці, коли не потрібно увесь час знаходитися у стані готовності до швидкого реагування. Вплив цього факту досить широко показали ситуації в Харкові, в Києві, коли діти в метро займалися з педагогами.
Для дитини з порушеннями інтелектуального розвитку, особливо немовленнєвих або з обмеженими можливостями спілкування найкращою справою є малювання або конструювання разом з батьками, головне, щоб батьки усвідомлювали, для чого це робиться і як надати дитині допомогу. Через зображувальну діяльність дитина може і засвоювати окремі знання, і висловлювати свої емоції. За допомогою педагога батьки можуть спланувати діяльність власної дитини, враховуючи наявні можливості.
Консультування батьків проводиться у різній формі, за допомогою різних способів. Це можуть бути онлайн-зустрічі, телефонні розмови, листування у чатах, соцмережах.
Педагогу важливо донести думку до батьків, що надмірне навантаження дитини дуже шкідливо, і підказати шляхи, яким можна знімати напругу як дитини, так і власну. Дуже доречним є приведене О. Романчуком порівняння збереження стікості людини на протязі війни з марафоном або зходженням на гору. Автор наводить слова свого друга Дениса Угрина: «Здіймаючись в гори, є важливо, щоби ти йшов повільніше, ніж тобі, здається, ти маєш іти. Треба йти так, щоби ти міг іти неспинно, іти не задихаючись». Розуміння важливості режиму енергозбереження – запорука стійкості, і педагог повинен усвідомлювати це та передавати і дітям, і батькам. «Переможе не той, хто «кількісно» сильніший, а той, хто стійкіший, витриваліший і володіє мудрістю менеджменту енергетичними ресурсами».
Педагог може допомогти через тему дитини і батькам включити керування своєю енергією – регулярно поповнювати сили, відчувати і регулювати свій темп життя, та мінімізувати марні витрати енергії, впливаючи таким чином і на дитину.
У стані стресу безперечно дуже важко бути уважними до потреб дитини. Допомогти може зберігання максимально можливої рівноваги для її підтримки.
Психологи надають кілька порад, як цього досягти, і педагогу варто транслювати ці поради батькам, а саме:
· думати про майбутнє, не про минуле;
· мріяти, планувати мирне життя і обговорювати плани зі значущими людьми;
· не звинувачувати себе у тому, що вони щось зробили не так;
· намагатися їсти та спати, вчасно просити про допомогу .
Підтримка батьків у час військових дій опосередковано впливає на дитину з інтелектуальними порушеннями – її стан,можливості до розвитку, подолання постстресового синдрому та інших наслідків. Педагогам не слід відмовлятися за наявних ресурсів від своєї діяльності під час війни, адже їх допомога може бути дуже значущою і вчасною.
Cписок використаних джерел
1. Підтримка батьків та дітей під час війни. Unicef: веб-сайт. URL:https://www.unicef.org/ukraine/parents-children-support-during-military-actions
2. Романчук О. Витривалість у резильєнтності. Український інститут когнітивно-поведінкової терапії. Веб-сайт. URL:https://zbruc.eu/node/111763
3. Сміт П. Дирегров Е., Юле У. Діти та війна: навчання технік зцілення. Пер. З англ. Інститут психічного здоров’я УКУ. Київ,2014. 95с. URL:http://ipz.org.ua/wpcontent/uploads/2017/10/dity_fin_ispp-1.pdf
4. Химко М. Б. Психотерапевтична робота з батьками дітей з особливими потребами та робота з проблемною поведінкою. Психологічний часопис. №2(4), 2016. С. 31-42.