Що таке емоційне вигорання та його ознаки?

Емоційне вигорання – це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом.

Особливо схильними до вигорання на роботі є люди, які працюють в сфері «людина-людина», тобто ті, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням. Це лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, волонтери, менеджери, керівники різних сфер та інші. Необхідність постійно бути на зв’язку, вислуховувати інших і говорити самому, стежити за важливими новинами, давати вказівки підлеглим або навпаки виконувати доручення керівництва, намагатися виправдати чиїсь очікування, перевершити конкурентів, продемонструвати хороші показники — все це призводить до того, що в якийсь момент у людини просто «сідають батарейки».

Чим емоційне вигорання відрізняється від перевтоми?

Коли ви просто втомилися, то можете привести себе в норму за кілька днів. Досить просто виспатися, провести вихідні з вимкненим телефоном, щоб відпочити від постійних дзвінків, переключитися на хорошу книгу, сходити в спортзал або прийняти гарячу ванну, і ось, ви знову сповнені сил і енергії.

Якщо у вас емоційне вигорання, його не позбутися просто так. Більш того, з часом все тільки погіршується. Нервове напруження і стреси призводять до погіршення сну, підвищена дратівливість провокує конфліктні ситуації на роботі, негаразди в професійній сфері відбиваються на сім’ї та особистих стосунках.

Симптоми емоційного вигорання

Згідно з вооз, існує три основних симптоми емоційного вигорання:

Почуття виснаження або втоми: призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією.

Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації, негативне сприйняття реальності.

Зниження професійної ефективності: внаслідок цього розвивається відчуття неспроможності, з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.

Психофізичні симптоми:

Відчуття постійної втоми не лише ввечері, а і вранці;

Відчуття емоційного і фізичного виснаження;

Частий безпричинний головний біль, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

Різка втрата або різке збільшення ваги;

Повне або часткове безсоння;

Постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом усього дня;

Задишка або порушення дихання за фізичного або емоційного навантаження;

Помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

Байдужість, нудьга, пасивність і депресія;

Підвищена дратівливість на незначні події;

 Часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замкненість у собі);

Постійне переживання негативних емоцій, для яких немає причин;

Відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності;

Відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху;

Загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи.

Поведінкові симптоми:

Відчуття, що робота стає дедалі важчою і що виконувати її дедалі важче;

Співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

Постійно й без необхідності бере роботу додому, але і вдома її не робить;

Керівникові важко ухвалювати рішення; відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;

Невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях;

Дистанційність від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;

Зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів.

Чинниками, що впливають на вигорання є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидко вигорають працівники із слабкою нервовою системою і ті, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина». Згідно з моделлю синдрому «вигорання», яка була запропонована американськими дослідниками-жінками Christina Maslach та Susan e. Jackson, «професійне вигорання» тлумачиться як синдром емоційного виснаження, деперсоналізація і редукція особистих досягнень

Що спричиняє стан емоційного вигорання?

Тривала робота в напруженому темпі

Високі навантаження, зокрема емоційні

Важкий колектив і контингент людей

Відсутність належної винагороди за роботу

Криза цінностей

Стадії емоційного вигорання

Перша стадія напруга

Починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: начебто все поки нормально, але … нудно і порожньо на душі;

Зникають позитивні емоції, з’являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім’ї;

Виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «не лізьте до мене, дайте спокій!»

Друга стадія резистенції

Виникають непорозуміння з колегами по роботі, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деяких з них;

Неприязнь починає поступово проявлятися в присутності членів колективу – спочатку це важко стримувана антипатія, а потім і спалахи роздратування. Подібна поведінка професіонала – це неусвідомлений ним самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень.

Третя стадія виснаження

Притуплюються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «спрощується», людина стає небезпечно байдужою до всього, навіть до власного життя;

Така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу до чого б то не було, і майже фізично відчутний холод байдужості поселяється в його душі.

За матеріалами: Одеського обласного центру громадського здоров’я (healthcenter.od.ua/psyhichne-zdorovya)