Допомога людині під час перших стадій горя
Горе – це суб’єктивний стан, який виникає спонтанно після будь якої втрати та характеризується комплексом різноманітних почуттів та емоцій.
Слід пам’ятати, що людину, яка знаходиться в першій стадії горя, не можна залишати наодинці. Необхідно проявляти до неї щонайбільше уваги, при цьому:
• частіше доторкайтеся до людини (обіймайте, кладіть руку на плече, беріть її руку у свою);
• допомагайте людині ухвалювати необхідні рішення, залучайте до організації похорону або інших заходів;
• дайте їй можливість відпочити;
• дайте людині можливість поплакати;
• простежте за тим, щоб вона приймала їжу;
• говоріть про померлу людину в минулому часі;
• згадуйте тільки гарне та приємне, що пов’язано з померлою людиною.
Коли проходить перша фаза горя, поведінка людини змінюється. Основними ознаками другої фази горя може бути:
• дратівливість;
• злість;
• ослаблення уваги, неможливість на чому-небудь сконцентруватися;
• порушення пам’яті на поточні події;
• тривога;
• бажання усамітнитися;
• порушення сну;
• млявість;
• відчуття порожнього шлунку, кому в горлі;
• підвищена чутливість до навколишнього;
• почуття провини перед померлим (загиблим);
• відчуття в людини присутності померлого (загиблого);
• ідеалізування померлого (загиблого).
У другій фазі горя, людині необхідно дати можливість побути наодинці, відпочити. Але, слід пам’ятати, що в цей період стан людини полегшується підтримкою рідних і друзів, причому, суттєва не сама їх дійова допомога, а легка доступність упродовж кількох тижнів. У таких випадках спеціаліст може допомогти такій людині виконуючи роль слухача. Однак не слід намагатися зупиняти людину, якщо вона плаче, адже після того, як дати волю сльозам, на душі стає небагато легше, навпаки, якщо людина стримує сльози емоційної розрядки не відбувається. Внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини. Не заважайте також проявляти злість, оскільки агресивне поводження – один із способів за допомогою якого організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Однак слід контролювати, щоб прояви злості не відбувалися досить тривалий час. Необхідно ставитися до людини з увагою, старайтесь пояснити, що страждання буде не завжди, втрата – це не покарання, а частина нашого життя, не треба шукати у втраті рації, мети чи плану, а поховати близьку людину – це не те ж саме, що її забути.