Хоробрий Мурчик
Жило собі кошеня на ім’я Мурчик. Воно мало смугасту шерсточку і довгий хвостик. Дідусь розповідав Мурчику, що їхнім давнім родичем був тигр. Котик мріяв познайомитися із цим родичем і стати сильним та хоробрим, які він. У дворі Мурчика часто ганяли собаки. Саме тоді йому найбільше хотілося зустріти свого родича тигра та якнайшвидше навчитися в нього хоробрості.
Одного разу родина, у якій жив котик, зібралася до зоопарку.
– Овва, дідусь розповідав, що тигри живуть у зоопарку. Це чудова нагода зустріти тигра!
Крадькома Мурчик підійшов до машини і прудко заскочив усередину.
– Усі пристебніть паски безпеки, – суворо мовив тато. – Рушаймо!
У Мурчика від хвилювання серце аж вистрибувало з грудей.
– Скоро я побачу свого родича, який навчить мене бути сильним хоробрим, як і він, – прошепотіло кошеня.
– Ми на місці, – сказав тато.
Уся родина вийшла з машини, Мурчик теж нишком вистрибнув і побіг так, щоб ніхто його не помітив.
Коли він зайшов до зоопарку, то побачив величезну кількість тварин. Першим Мурчик зустрів Жирафу.
– Маленький, ти когось шукаєш, чи ти заблукав? – запитала Жирафа.
– Ні, пані Жирафо, – мовив котик, – я шукаю свого далекого родича тигра. Я хочу навчитися в нього бути сильним і хоробрим.
– О! – вигукнула Жирафа. – А чому ти не хочеш бути схожим на мене? Я також сильна і хоробра, я маю дооовгу шию, тому жоден ворог до мене не дістане.
– Ні, дякую, вельмишановна пані. Я краще пошукаю свого родича.
– Добре! Йди до самого кінця алеї, вольєри тигрів там.
Мурчик подякував і попрямував, куди вказала пані Жирафа.
Праворуч від Жирафи, у клітці сидів Ведмідь.
– Ти що тут робиш, малий? – проревів той.
– Я шукаю свого далекий родича тигра. Я хочу бути схожим на нього, щоб собаки мене більше не чіпали.
– Та невже? Можливо, ти хочеш бути схожим на мене? Я сміливий і дужий. А ще я можу спати всю зиму і прокинутися аж весною.
– Ні, пане Ведмедю, спати я не дуже люблю. Краще пошукаю тигра.
– Тоді прямуй далі, тигри там.
Кошеня дішло до кінця алеї і побачило великих смугастих тигрів. Вони зачаровували своєю граціозністю.
– Добрий день, – несміливо мовило кошеня, – я Мурчик, ваш далекий родич.
Тигр нахилив голову вниз, глянув на малого і мовив:
– Ти? Мій родич? Цікаво!
– Так, мені дідусь розповів. Гляньте, я теж смугастий і хвостатий.
– Ну якщо дідусь сказав, значить так воно і є.
– Навчіть мене бути таким хоробрим і сміливим, як і ви, бо у дворі мене ганяють собаки.
– Собаки ганяють, кажеш? Це погано! Зараз я навчу тебе гарчати. Зціпи зуби і скажи: рррррррррррррррррр.
Могутній Тигр заревів на весь зоопарк.
– Ррр,– повторив Мурчик ледь чутно.
– А ти здібний учень, Мурчику. У тебе добре виходить. Спробуй ще раз, сердитіше.
– Ррррррррррррррррррррр, – чимдуж проричав Мурчик.
– Ось так тебе злякається будь-хто! Ти справді мій далекий родич. Тепер я не маю сумнівів. Рушай додому і більше нікого і нічого не бійся. А дідусеві передавай вітання.
– Дякую! – зраділо кошеня і побігло назад до машини.
Родина саме збиралася вирушати. Мурчик встиг заскочити в останній моент. А поки вони їхали, котик уявляв, як він першим ділом злякає собак.
Повернувшись додому, Мурчик одразу побіг у двір. Собаки, побачивши малого, побігли до нього та, як завжди, почали суворо гавкати.
– Ррррррррррррррррррр! – загарчав Мурчик. Його мордочка була дуже серйозною, а шерсточка стала дибки, як колючки кактуса. Собаки з переляку побігли геть.
– Ого! – здивувався котик, – працює! Тепер я справжній тигрррр!
Надвір вийшов дідусь.
– Дідусю, я познайомився з нашим далеким родичем тигром. Він навчив мене хоробрості й мужності. Тепер я нікого і нічого не боюсь.
– Я вірив у тебе, моє хоробре тигреня, – сміючись пронявчав дідусь-кіт і лагідно лизнув онука у щічку.
Авторка: Чернявська Анна
Вправи до прочитаного
