Наукова класифікація гострих психологічних реакцій людини на стресогенні події

Відповідно до вираженості реакцій організму на стресогенні події можуть бути наступні стани, що виникають у людей за відсутності психічного захворювання у відповідь на винятково стресогенні події, такі, наприклад, як стихійне лихо, військові дії чи надзвичайна криза у взаємовідносинах.

До них можна віднести:

а) психічний ступор - це стан, що визначається різкою загальмованістю рухів аж до зупинки (відсутність рухів). Люди, які зазнали травми, незважаючи на смертельну небезпеку, не рухаються з місця, не можуть зробити жодного руху, не спроможні вимовити ні слова (мутизм). Вони оглушені, дезорієнтовані, свідомість у них звужена, увага знижена; вони не здатні адекватно відреагувати на зовнішні подразники.

Так званий параліч психіки обмежується сферою емоцій (емоційний параліч), який характеризується тим, що всі почуття на деякий момент ніби зникають, людина стає до всього байдужою й емоційно не реагує на те, що відбувається навколо. Одночасно виникають вегетативні розлади. Ступор триває недовго - хвилини, рідко години, і часто трансформується в інші типи психогенних реакцій - зазвичай депресивні, астенічні, фобічні. Проте процеси сприймання і мислення повністю зберігаються, і людина все бачить, чує і розуміє. Однак, попри смертельну небезпеку, що їй загрожує, спостерігає за всім, що відбувається, як сторонній спостерігач. Згадки про те, що відбувалося, досить фрагментарні, оскільки свідомість людини звужується. Як різновиди реакцій на гострий стрес описуються також «гостра кризова реакція», «бойова стомленість», «психічний шок»;

б) психомоторне збудження полярно протилежне вищезазначеному стану ступора – стан «рухової бурі» за Е. Кречмером. Цей стан характеризується раптовим, безглуздим і хаотичним руховим неспокоєм. Людина робить безліч зайвих, непотрібних рухів, без потреби розмахує руками, кричить, просить про допомогу, не помічаючи іноді при цьому реальних шляхів виходу із ситуації. Вона раптово біжить куди-небудь без будь-якої мети, іноді навіть у напрямку небезпеки. Такі люди не піддаються продуктивному контакту. Навпаки, часто подібні спроби ще більше ускладнюють стан потерпілих, посилюють тривогу, хвилювання, метушливість, викликаючи негативізм і агресивність. Стани збудження іноді різко припиняються, особливо при наданні медичної допомоги і переходять у депресію, ступорозні стани. Спогади про період збудження досить невиразні, що свідчить про звуження свідомості в період розладу;

в) психогенний транс. Внаслідок потужних землетрусів (наприклад, Спітакський) у багатьох потерпілих розвивалися стани, яким властиві звуження свідомості, явища автоматизму в поведінці та мові, детерміновані певною установкою - пошуком рідних і близьких. Після виходу із цього стану самі потерпілі ледве могли згадати про те, чого зазнали і що побачили в перші години, відтворювали певні епізоди із загальної картини, часом плутаючи хронологічну послідовність подій, не могли пригадати, де вони перебували, що робили. Майже всі говорили про втрату чутливості. Іноді висловлювали здивування, як вони «не втратили глузду», «які вони були байдужі». Намагаючись певним чином пояснити цей стан, припускалися думки, що над зоною землетрусу «ймовірно розвіювали аерозолі чи якісь порошки, щоб не втратили глузду, тому ми нічого не відчували». На той період вони не усвідомлювали усієї глибини і трагічності того, що сталося. Тривалість пост катастрофічного психогенного трансу була різною і залежала від успіху пошуків тіл загиблих близьких і рідних;

г) реакції гострого лиха виникають одразу після втрати, хоча можуть бути і відстрочені (відставлені реакції). Вони проявляються психологічними і соматичними симптомами. Потерпілі скаржаться на втрату сили, відчуття виснаженості, нереальності (зміна свідомості), емоційну віддаленість від оточення, рідних. Відзначається почуття провини, ворожості до інших, дратівливість, злість, страх втрати здорового глузду, втрати сеансу та інтересу до життя. 

Виокремлюють п'ять основних ознак реакції гострого лиха: 

• фізичне страждання, 
• захопленість образом померлого, 
• почуття провини, 
• агресивні реакції,
•  втрата моделей поведінки. 

Тривалість нормальної реакції на лихо залежить від здатності упокоритися з болем тяжкої втрати. Ця психологічно зрозуміла реакція гострого лиха може набувати патологічних форм: відстрочені реакції, коли відстрочення може тривати роки, і викривлена реакція лиха.

В гострому періоді травми було описано стан, який можна визначити як посткатастрофічний синдром. За даного розладу людина, яка зазнала катастрофи, відчуває майже постійну різку слабкість, відчуття «ватяних ніг», почуття «втрати свідомості» та інші соматичні розлади;

д) афективно-шокові реакції іноді називають у літературі «шоковими реакціями», «шоковими неврозами», «емоційними неврозами», «емоцією-шоком». 

Усі представлені форми: психомоторне збудження, ступор і шок є крайніми формами реагування на раптову екстремальну ситуацію. їх тривалість коливається від кількох хвилин до декількох годин, рідше - днів;

є) істеричні психози найчастіше проявляються у формі психогенних розладів свідомості, яка звужується під впливом інтенсивного афекту. Іноді виникають затьмарення свідомості із зануренням у фантастичні переживання. В екстремальній катастрофічній ситуації найчастіше спостерігаються «пуерильні реакції» та «синдром регресу психіки» (синдром здичавіння). На приклад, на другий день землетрусу, що стався 1986 р. у Вірменії, дослідники спостерігали за сорокарічним чоловіком, який втратив єдиного сина-школяра. Він сидів із підібганими під себе ногами на канапі й по-дитячому схлипував. Лікаря, який прийшов, назвав «дядею»; дізнавшись, що «дядя», який прийшов, - лікар, заплакав; заявив, що боїться уколів. Афективні реакції на бесіду були по-дитячому наївними, супроводжувалися дитячою мімікою. Постійно намагався обійняти свою стареньку матір, підсісти ближче до неї. При цьому в поведінці хворих завжди відображається конкретна психотравмуюча ситуація, яка часто супроводжується гучним демонстративним плачем, неадекватним сміхом чи реготом. 

Всі, хто пережили гострі стресові реакції, з великими труднощами пригадують події перших хвилин і годин, частіше відтворюють деякі урив ки, епізоди із загальної картини, плутаються в хронологічній послідовності подій і переживань.

Майже всі постраждалі зазначають, що «нічого не відчувають», що їх «нічого не турбує», дивуються, що «не втратили здорового глузду».

Крім гострих психологічних реакцій, важливого значення має розвиток посттравматичних, постстресорних і посткризових психосоматичних реакцій, які фахівцями були виділені в окрему групу постстресових розладів. Водночас вони є наслідком перенесеного гострого стресового стану.

Джерело: Макаренко О. Μ., Федосеева І. В. Гострі психологічні реакції людини на стресогенні події / ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/bb056d11-09ad-4891-867e-152667b5ea74/content