Що свідчить, що в дитини дошкільного віку може бути психологічна травма?

Пам’ятайте, що маленькі діти не завжди можуть словами розповісти, що з ними сталося або що вони відчувають. Поведінка є кращим показником, а раптові зміни в поведінці можуть бути ознакою впливу травми.

До таких ознак можна віднести:

• Тривога розлуки або підвищена прихильність до вчителів чи вихователів

• Регресія на раніше освоєних стадіях розвитку (наприклад, дитяча розмова або випадкове нетримання сечі в ліжку/туалеті)

• Відсутність прогресу в розвитку (наприклад, не має того ж розвитку, що й однолітки)

• Повторне створення травматичної події (наприклад, багаторазове обговорення, «програвання» або малювання події)

• Труднощі під час сну (наприклад, уникання сну, пробудження або кошмари)

• Посилення соматичних скарг (наприклад, на головний біль, біль у животі, надмірна реакція на незначні удари та синці)

• Зміни в поведінці (наприклад, апетит, незрозумілі дії, спалахи гніву, зниження уваги, замкнутість)

• Надмірна або недостатня реакція на фізичний контакт, яскраве освітлення, раптові рухи або гучні звуки (наприклад, дзвінки, грюкання дверима або сирени)

• Підвищений дистрес (незвично плаксивий, дратівливий, примхливий настрій)

• Тривога, страх і занепокоєння щодо безпеки себе та інших

• Занепокоєння щодо повторення травматичної події

• Нові страхи (наприклад, страх темряви, тварин або монстрів)

• Твердження та запитання про смерть і вмирання.

Деякі діти, за умови підтримки, оговтаються протягом кількох тижнів або місяців від страху та тривоги, викликаних травматичним досвід. Проте деяким дітям знадобиться додаткова допомога протягом тривалого періоду часу, щоб вилікуватися, і може знадобитися постійна підтримка з боку родини, вчителів або спеціалістів із психічного здоров’я. Річниці подій або повідомлення ЗМІ можуть діяти як нагадування дитині, викликаючи повторення симптомів, почуттів і поведінки.