Як підтримати дитину молодшого шкільного віку в складні часи

іти молодшого шкільного віку є вразливими до можливих негативних подій в їх житті. Особливістю є те, що вони ще залежні від емоційного стану та думки, що транслюють дорослі, але інтерпретують їх з егоцентричної позиції. Тобто вони часто сприймають себе як причини негаразд у негативних ситуаціях (при розлученні батьків, під час війни, в умовах вимушеного переселення тощо).

Основними проявами в поведінці дитини молодшого шкільного віку, що переживає складну життєву ситуацію є:

• дитина часто питає: “Мамо, коли це все закінчиться?”;
• дитина демонструє потребу в захисті (або просить про це напряму, або, частіше, транслює це через різні види діяльності);
• в дитини різко змінюється настрій, відбуваються емоційні коливання;
• дитина програє ситуацію через діяльність, наприклад: у сюжетно-рольовій грі, історії із вигаданими персонажами, у малюнках;
• дитина прагне до усамітнення, ізоляції від суспільства;
• спостерігається підвищена тривожність,
• плаксивість, роздратованість;
• спостерігаються фізіологічні порушення: розлади сну, харчової поведінки, загальної фізичної активності;
• може бути підвищена агресивність (на людей, предмети);
• формується комп'ютерна залежність (агресивні ігри);
• поява комплексу «Я — поганий» і це я заслужив;
• загальмованість у пізнавальній сфері: порушення пам’яті, властивостей уваги, мислення;
• неготовність чи небажання відвідувати школу;
• відчуття та демонстрація тривоги й страху;

Але важливо пам’ятати, що дорослі - це опора і підтримка для молодшого школяра. Щоб сприяти розвитку стресостійкості дитини, подоланню негативних наслідків травмуючої події, допомогти конструктивно переживати розтягнуті у часі неприємні події та сприяти формуванню психологічного благополуччя, варто дотримуватись наступних рекомендацій:

1. Відповідайте на всі запитання дитини. Обговоріть із дитиною складну життєву ситуацію, що є причиною переживань. Будьте відвертими та відповідайте на запитання дитини. Іноді ці запитання можуть бути складними, і дорослі часто не знають чи варто взагалі на них відповідати маленькій дитині. Ми розробили низку рекомендацій щодо поведінки в такому випадку:

• враховуйте рівень розвитку та вікові особливості дитини (маленьким дітям варто розповідати менше страшних подробиць, проте необхідно надати чітку відповідь);
• пояснюйте зрозуміло та відкрито;
• будьте готові до багаторазового повернення до розмови, дитина також може поставити уточнюючі запитання;
• спробуйте допомогти дитині виразити почуття. Для багатьох дітей це складно зробити самостійно, проте вони можуть виразити їх під час виконання творчих робіт, будьте чуйними, також необхідно дотримуватися конфіденційності;
• дитина прагне до усамітнення, ізоляції від суспільства;
• пам’ятайте, що діти спілкуються між собою та дитина може потребувати поради щодо ймовірних запитань оточуючих. У цьому разі рекомендуємо звернутися за порадою до психолога школи або спробувати побудувати правильний діалог самостійно;
• дітям потрібні заняття улюбленими справами, рутина та відпочинок. Тому побудуйте чіткий розклад, але не забувайте надавати дітям простір для цікавих завдань;
• будьте у взаємодії з батьками чи іншими законними представниками дитини. Дитині може допомогти лише одночасна підтримка сім’ї та закладу освіти;
• не зосереджуйте увагу на минулих подіях, обставинах і тому, яким чином була побудована робота раніше. Відбудуйте знайомий розклад для відновлення відчуття безпеки, проте не зосереджуйте на цьому увагу дітей (не використовуйте фрази: «Ми маємо навчатися як до війни», «Наш розклад має бути як до війни» тощо);
• дитині необхідно відчувати себе в безпеці;
• нагадуйте дитині, що дорослі дбають про неї, піклуються та приділяють увагу.

2. Дбайте про режим дня дитини. В молодшому шкільному віці дитина активно розвивається як фізично, так і психічно. Для гармонійного розвитку вкрай важливо дотримуватись простих правил, які будуть включенні в повсякдення:

• сон 9 - 10 годин у добу (деяким дітям ще необхіден денний сон);
• п’ятиразове здорове харчування (3 основних прийомів їжі і 2 перекуси);
• налагоджений питний режим (1.5 літрів в день чистої води);
• помірна фізична активність (руханки, активні ігри, хода);
• прогулянки на свіжому повітрі;

Окрім того, дотримання фіксованого режиму дня сприятиме відчуттю дитиною стабільності та передбачуваності, що стабілізує емоційний стан дитини та знижує загальний рівень тривоги.

3. Залучайте дитину до різноманітної діяльності. Пропонуйте дитині різні заняття, що виконуватимуть, окрім розважальної, ще й терапевтичну функцію. Корисним буде сумісні активності у родинному колі.

Це може бути:

• малювання;
• музика та співи;
• активні ігри, наприклад, із м’ячем;
• ігри на розлаблення;
• читання книжок (віршів, казок, пригодницьких романів);

4. Підтримуйте навчальну мотивацію молодшого школяра. Через події в Україні за останні декілька років відбулася перебудова всього навчалного процесу. Найтяжче це переживають молодші школяри, які мають викревлене сприйняття про школу, адже більшість перейшли або на онлайн навчання, або на змішену форму. Через це, деяким малюкам важко адаптуватись та прагнути до до результатів під час навчального процесу. Ми розробили рекомендації для ефективного вирішення зазначеної ситуації:

• Проявляйте інтерес до навчання дитини (розмовляйте про відносини у школі, вивчайте підручники, читайте книги дитини тощо).
• Не лякайте труднощами, які можуть виникати під час навчання.
• Не підміняйте собою вчителя (не вимагайте від дитини більше, ніж їй задано; не надавайте суперечливі з учителем знання та вміння).
• Контролюйте час (не більше 2-х годин підготовки уроків або з перервою 30-40 хв перед наступним періодом розумової роботи) і якість виконання домашнього завдання (спільно вирішуйте важкі ситуації, але не замість дитини).
• З повагою говоріть про школу, вчителів, однокласників у присутності дитини та з нею.
• Особистим прикладом стимулюйте дитину до навчання (розповідайте про цікаві та повчальні історії зі свого шкільного життя, показуйте збережені фотографії, грамоти, атестати та дипломи).
• Вислуховуйте думки та власні відчуття дитини про навчання, емоційно підтримуйте її.
• Створюйте умови захищеності та любові для почуття впевненості та безпеки дитини під час навчання.
• Спілкуйтеся із вчителями, показуючи дитині зацікавленість у її дільності (успішності, спілкуванні, поведінці).
• Обговорюйте з дитиною позитивну інформацію, яку принесли з батьківських зборів, а про негативну (залежно від її характеру та ступеня правопорушення) можна промовчати або у спокійно з‘ясуйте думку дитини.
• Дозвольте дитині спілкуватися поза школою з однокласниками та друзями, не забороняйте спілкування з ними вдома.

5. Транслюйте власний спокій та впевненість. Молодший школяр дуже вразливий до емоцій дорослих. Батькам необхідно завжди власним прикладом демонструвати впевненість, що все буде добре. Окрім того, про це важливо й говорити. Дитина завжди хоче чути: “Я тебе люблю”, “Ми впораємось, ми ж команда”, “Ти не в чому не винен, від тебе ічого не залежить”. Добре, якщо ви ці фрази підкріплюєте ще й обіймами.

Таким чином, дотримуючись таких простих рекомендацій, ви обов’язково покращете емоційний стан дитини та нормалізуєте її життєдіяльність. Якщо ви відчуваєте, що вам не вистачає інформації та дитина поводить себе тривалий час дивно (постійно тривожиться, спостерігається вагомі когнітивні порушення, надмірно агресивна тощо), зверніться до психолога, який проведе необхідну діагностику та визначить подальший план дій.