Різні типи поведінки, які потребують додаткової уваги
Поведінка, орієнтована на пошук уваги
Як випливає з самого терміну, така поведінка спостерігається тоді, коли дитина намагається задовольнити потребу у додатковій увазі. Навіть, якщо на Вашу думку, дитина отримує достатньо уваги, вона може прагнути отримати ще більше. Іноді задовольнити цю потребу повністю не можливо, яких би заходів Ви не вживали.
Причини такої гострої потреби в увазі можуть бути різні, в т.ч. і гостра стресова ситуація, відчуття страху та інше.
Діти, які шукають уваги, можуть демонструвати 2 моделі поведінки: активну і пасивну.
Активна: діти можуть битися, викрикувати, перебивати, шуміти і таке подібне.
Пасивна: такі діти рідко порушують дисципліну, натомість вони виконують прохання дуже повільно або ніби зовсім не чують, коли до них звертаються, часто помиляються, демонструють розгубленість тощо.
У обох цих варіантах діти прагнуть отримати позитивну увагу. Але негативна увага для них є бажанішим результатом, ніж взагалі ніякої уваги.
Якщо Ви маєте справу з такою дитиною, будьте терплячими. Винагороджуйте увагою прояви належної поведінки! Навчайте дітей комунікативних навичок. Якщо дитина перебуває у стресовому стані, щоденно працюйте над тим, щоб знизити рівень стресу.
Поведінка уникання невдачі
Коли причина небажаної поведінки дітей зумовлена спробами уникнути невдачі, дитина схильна самоусуватися з ігрової та навчальної діяльності, щоб не отримати можливого поганого результату.
Часто такі діти демонструють низьку самооцінку та невпевненість у собі. Ви можете помітити, що така дитина зволікає з виконанням завдань, намагається уникати діяльності, результати якої зазвичай оцінюються, не завершує розпочате, жаліється на головний біль або інші перешкоди, які їй завадили тощо.
Батькам доцільно докласти зусиль, щоб підвищити впевненість у своїх силах у такої дитини.
Хвалити за кожну вдалу спробу. Якщо бажаного результату немає, то можна зосередитись на старанні та тих зусиллях, які доклала дитина.
Створювати ситуації, в яких дитина гарантовано матиме успіх та відчуватиме себе успішною.
Уникати неконструктивної критики та обговорень невдач дитини (особливо, якщо дитина чує такі розмови).
Заохочувати дитину до саморефлексії своїх успіхів.